Для людей з важким діабетом 1 типу трансплантація підшлункової залози може запропонувати звільнення від щоденних ін’єкцій інсуліну та більш стабільний контроль рівня цукру в крові. Однак ця процедура залишається надзвичайно рідкісною і призначена для невеликої групи пацієнтів із запущеними ускладненнями. Це не панацея, а радше лікування зі значними ризиками та віддаленими наслідками.
Чому трансплантація підшлункової залози не є поширеною
У Сполучених Штатах трансплантація підшлункової залози виконується лише близько 100 разів на рік. Така рідкість пояснюється кількома факторами:
- **Доступність донорів: ** Здорова підшлункова залоза має походити від нещодавно померлих донорів, зазвичай віком до 60 років.
- Крихкість органу: Підшлункова залоза ніжна і чутлива до пошкоджень під час видалення.
- Післяопераційні ускладнення: Потреба в довічних імунодепресантах, щоб запобігти відторгненню, пов’язана зі своїми проблемами, включаючи підвищений ризик інфекцій та інших побічних ефектів.
- Час очікування: Середній час очікування трансплантації перевищує три роки.
За словами хірурга-трансплантолога Чарльза Браттона, доктора медичних наук: “Трансплантація — це не лікування, а терапія. Питання полягає в тому, чи це лікування дає вам краще життя, ніж сама хвороба”.
Переваги успішної трансплантації
У разі успіху трансплантація підшлункової залози може усунути потребу в ін’єкціях інсуліну для більш ніж 90% реципієнтів принаймні на кілька років. Підвищення рівня цукру в крові знижує ризик довгострокових ускладнень діабету, таких як пошкодження нервів, втрата зору та серцеві захворювання. Деякі пацієнти відчувають зворотне лікування наявних ускладнень. Очікувана тривалість життя також може бути збільшена з мінімальними ускладненнями.
Ризики та тривале лікування
Незважаючи на переваги, трансплантація підшлункової залози несе значні ризики:
- Хірургічні ускладнення: Можуть виникнути кровотеча, інфекція та кишкова непрохідність.
- Відторгнення органу: Приблизно 10-15% трансплантатів зазнають невдачі протягом першого року.
- **Побічні ефекти ліків: ** Імунодепресанти можуть спричинити збільшення ваги, високий кров’яний тиск і підвищену сприйнятливість до інфекцій.
Один реципієнт трансплантації, 40-річний Алі Даггер, описує триваючий тягар: “Вас може вбити не лише втрата органу. Це пригнічена імунна система… Навіть вітамін із імуномодулюючими травами може викликати відторгнення”.
Трансплантація нирок і підшлункової залози: більш поширений підхід
Для пацієнтів із діабетом 1 типу та нирковою недостатністю більш поширеною є одночасна трансплантація нирки та підшлункової залози (у США близько 800–900 процедур на рік). Такий підхід забезпечує покращену виживаність і знижує ризик відторгнення, оскільки для трансплантації нирки вже потрібні імунодепресанти.
Трансплантація ізольованих острівців: менш інвазивна альтернатива
Трансплантація ізольованого острівця, яка передбачає ін’єкцію клітин, що виробляють інсулін, замість цілої підшлункової залози, є менш інвазивним варіантом. Хоча це рідше, воно може покращити контроль рівня цукру в крові та зменшити гіпоглікемію, але все одно вимагає імуносупресії. Дослідники досліджують способи вирощування цих клітин у лабораторії, щоб підвищити їх доступність.
Висновок
Трансплантація підшлункової залози залишається рідкісним, але потенційно кардинальним варіантом для окремих пацієнтів із важким діабетом 1 типу. Незважаючи на те, що це може запропонувати незалежність від інсуліну та покращити якість життя, ризики та вимоги до тривалого лікування є значними. Також вивчаються альтернативні варіанти, такі як трансплантація ізольованих острівців. Для тих, хто страждає на термінальну стадію ниркової недостатності, одночасна трансплантація пропонує найповніші переваги. Рішення потребує ретельного розгляду в консультації з медичною командою.
